чабаненко віктор антонович «собор душі моєї»

чабаненко віктор антонович «собор душі моєї»

Випуск 2. Запоріжжя 2015. «Собор душі моєї». Віктор Антонович Чабаненко. Випуск 2 : бібліогр. покажч. / уклад. О. М. Агоян, відп. за вип. Віктор Антонович Чабаненко визначний науковець, педагог, письменник, громадський діяч, доктор філологічних наук, професор, член Академії наук вищої школи України, автор понад 500 наукових праць (монографій, словників, статей), збірок поезій і перекладів, зокрема, “Собор душі моєї”, “У вічному двобої”, “Суголосся” та “Оратанія”, лауреат премій імені Д. Яворницького, П. Чубинського, Я. Новицького, нагороджений медаллю “Будівничий України”.

Віктор Антонович Чабаненко (12 вересня 1937, Єлизаветівка, Василівський район — 9 лютого 2014, Запоріжжя) — український мовознавець, лексикограф, фольклорист. Доктор філологічних наук (1984), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України. Народився у селі Єлизаветівці (Балківська сільрада) Василівського району на Запоріжжі.

Віктор Антонович Чабаненко ( нар. 12 вересня 1937 , Василівський район — пом. 9 лютого 2014 , Запоріжжя ) — український мовознавець , лексикограф , фольклорист . Автор поетичних збірок – «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001), збірка поетичних перекладів «Суголосся» (2004), збірка «Січ духовна» (2007). Книги Віктора Чабаненка є навіть у фондах бібліотеки Конгресу США. Відзнаки. Лауреат премій ім. П. Чубинського (1996), Я. Новицького (1999) та Д. Яворницького (2000).

Віктор Антонович Чабаненко (12 вересня 1937, Єлизаветівка, Василівський район — 9 лютого 2014, Запоріжжя) — український мовознавець, лексикограф, фольклорист. Доктор філологічних наук (1984), професор (1987), заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України. Опублікував понад 500 наукових праць (монографій, словників, статей тощо). Лауреат премій імені Петра Чубинського та Я. Новицького. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини».[1]. Автор поетичних збірок «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999) та «У вічному двобої» (2000). Член Національної спілки письменників України (з 1999). Вибрані твори Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини.

Автор поетичних збірок – «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001), збірка поетичних перекладів «Суголосся» (2004), збірка «Січ духовна» (2007). Книги Віктора Чабаненка є навіть у фондах бібліотеки Конгресу США. Сьогодні Віктор Антонович – гість «Письменницького порталу». Поезія – друге крило моєї душі. - Вікторе Антоновичу! Що для вас поезія? - Поезія - це, можна сказати, друге крило моєї душі, мого єства.

Такою видатною особистістю був і наш співвітчизник Чабаненко Віктор Антонович (12.09.1937- 09.02.2014), який народився та жив у с. Єлизаветівці (Балківська сільська рада). Український мовознавець, фольклорист, доктор філологічних наук, член Національної Спілки письменників України, почесний голова Запорізької обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Бібліотекарі гімназії демонстрували презентацію про знаного вченого: «Собор душі моєї». Публіцистику Віктора Чабаненка читаєш із захопленням, і в цьому немає нічого дивного. Адже автор не лише знаний і авторитетний учений, а й талановитий письменник.

Автор поетичних збірок «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999) та «У вічному двобої» (2000). Член Національної спілки письменників України з 1999 року. ДО УКРАЇНИ. Як Дніпро обіймає голубими руками. Хортицю, Так і я обіймаю тебе голубими мріями, Вітчизно кохана.

Очень мягкий, интеллигентный человек, Виктор Чабаненко в то же время был принципиальным в вопросах защиты языка, дальнейшего развития «украинской» Украины. Кстати, во времена, когда травили «Собор» Олеся Гончара, именно в Запорожье осмелились поднять голос в его поддержку. Олесь Терентьевич не раз бывал в ЗНУ, Виктор Чабаненко с ним встречался, а уже после смерти выдающегося писателя, именно он вел переписку с его вдовой Валентиной Демьяновной. А студенты иллюстрировали свои выступления стихотворениями из сборников поэта Чабаненко: «Собор душі моєї», «В гостях у юності твоєї» та «У вічному двобої».

В основе проекта «Шукач» лежит поисковый туризм. Участники проекта называют себя шукачи (от украинского «шукати» - искать). Для шукачей характерны большая продолжительность поездки, большее количество посещаемых мест назначения и, соответственно, малая продолжительность пребывания в одном месте. Активная форма поиска и посещения достопримечательных мест, тайников, кладов, географических пересечений, геодезических знаков и т.д., является основной привлекательностью.

Віктор Антонович одним із перших глибоко осмислив трагічні наслідки варварського вигублення Великого Лугу передусім для духовності нашого народу. Він видав унікальні праці — «Великий Луг Запорозький. Історико-топонімічний словник» (1999) та «Українська Атлантида» (2006), де увічнено назви сіл Великого Лугу, річок, лиманів, імена істориків-дослідників дніпровського краю та ін. Відомі його художньо-публіцистичні та поетичні книжки — «За покликом сумління» (2008), «Собор душі моєї» (1998), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001). Збірка перекладів «Суголосся» містить переклади з творів Гейне.

Це — Віктор Антонович Чабаненко, наш сучасник, котрий народився за сорок чотири роки після з’яви на світ нашого геніального кінорежисера і письменника, і за сімдесят дев’ять — після народин видатного українського етнографа. А свою розповідь я почав цитуванням саме нарису “Великий Луг у моїй пам’яті” (Незабутнє і незабутні. — Запоріжжя, 2009. Коли розглядати лише невеличкі збірочки оригінальних поезій і перекладів “Собор душі моєї” (1998) та “У вічному двобої” (2000), навіть укупі з добірною поетичною книжкою “Січ духовна” (2007), то умовного балансу у творчих уподобаннях професора філології усе це начебто не порушує, але ж далі…

Віктор Анатолійович Чабаненко. «Лицар українського слова і духу»: до ювілею професора Віктора Антоновича Чабаненка. 12 вересня 2017 року літературне Запоріжжя вшановує пам'ять видатного вітчизняного мовознавця, письменника, громадського діяча професора Віктора Чабаненка, якому в цей день виповнилося б 80 років. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини».[1]. Автор поетичних збірок «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999) та «У вічному двобої» (2000). Член Національної спілки письменників України (з 1999). Відзнаки.

Чабаненко Віктор Антонович народився 1937 року в селі (Балки) Єлизаветівці Василівського району Запорізької області. 1954 року закінчив Кушугумську середню школу, а 1959 – Запорізький педінститут. Деякий час працював учителем, а потім служив у війську. Вірші та поетичні переклади В. Чабаненка друкувалися в альманахах, журналах і газетах. «Собор душі моєї» - перша збірка поета. Мабуть, не одному з читачів спаде на думку: «І чому це аж на старість заманулося чоловікові видавати першу книжечку власних віршів і віршованих перекладів?». Таким відразу скажу, що поезія – то штука особлива.

Чабаненко, Віктор Антонович. Собор душі моєї [Текст] : поезії. Поетичні переклади / В. А. Чабаненко. - Запоріжжя : [б.в.], 1998. - 94 с. - ISBN 966-599-006-3.

Віктор Антонович Чабаненко – видатний громадський діяч, учений, письменник, член Національної спілки письменників України. Як істинному патріотові, йому завжди боліла душа за рідний край. Все, що відбувалося на рідній землі, він пропускав крізь своє серце. Тому в даній роботі зроблено спробу дослідити поезії про запорізький край у поетичному доробку В.А.Чабаненка, що сприятиме зростанню інтересу до більш детального дослідження творчості митця. Об’єктом дослідження є лірика Віктора Чабаненка, зокрема поетичні збірки «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї» (1999), «У вічному двобої» (2000), «Оратанія» (2001), «Січ духовна» (2007).